Солдате милий, брате мій,
Пішов ти воювати….
Не спить, все плаче
Й щиро жде
Тебе в домівці мати.
А ти під кулі кожен день,
Під «Гради» ті прокляті
З братами в бій страшний ідеш,
Щоб нам спокійно спати….
Горить, здригається земля
Від «братської любові»….
Але й у нас солдати є,
Такі, як ти, мій брате!
І ворог, знаю, не пройде,
Йому не панувати….
А я навчаюсь, мирно сплю….
А ти, чи спав сьогодні ?
Чи їв, чи не замерз бува,
В окопі в ніч морозну ?
Я щиро в Бога попрошу,
Для тебе, милий брате,
Щоб ти, здоровий і живий,
Додому повернувся.
Щоб зараз, в цей нелегкий час
До мене ти всміхнувся.
Я вірю в тебе, в наш народ,
В єдину Україну!
І вже не брат тобі слов’ян,
Який стріляє в спину.
Кріпись, тримайся, не здавайсь !
За нами перемога !
Я щиро дякую тобі
І кланяюся в ноги.
А за что вас похвалили авторы сайта?
Последние шесть строк довольно странно звучали в 2015. А в 2021 вообще нонсенс.
Не знала, что в Виннице есть Донецкий НУ, в котором вы учились. А что свой универ слабо иметь?