Я порину в безмежність снігів,
У безвихідь сумного заклання
Там, де небо сія з берегів
Там, де холод дає частування.
Візерунки скляного жалю
На морозі виблискують сяйвом,
Розстелились по серцю... Молю
Про відвертість зимову останню,
Відчайдушність твоїх хуртовин,
Що засипали морок і душу,
Де не видно страшних домовин
Серед міст, що полонять цю сушу.
Я порину в цей всесвіт без меж,
В білосніжність холодного ранку,
Ти за мною, мій вітер, простеж,-
Серед снігу добратись би ґанку...
