Спогади можна знищити
Лише створенням нових спогадів.
Колись він знищить усі книжки,
Щоб не чути жодного її слова.
Колись він дивився на неї і був упевнений,
Що у них на двох одна доля,
Вона зривала ромашкові пелюстки
І стелила їх замість ковдри,
Вона збирала їх вранці
Та зберігала кожен його дотик,
Кожен його подих лоскотав її нерви
І викликав подив.
Вона розмовляла із вітром,
Із нею сварився спокій.
Він дивися на неї і не розумів,
Як вона знаходила спільну мову
З такими простими речами,
Як зимова погода
Або його власний голос.
Він дивився на неї і розумів,
Що спогади можуть вбити
Спекотним січневим ранком
Або під липневою кригою.
Вона так і не встигла йому пояснити,
Чому у січні буває спека,
А в липні буває холод.
Вона не змогла пояснити багато речей,
Та зосталась у ньому супротивом.
Його спогади можна знищити,
Якщо їх прочитати її голосом.