Моя весна....до мене більше не приходить,
Вона пішла,і вже не вернеться назад.
І вже річки вбирають талу воду,
А у душі такий нестримний снігопад.
Холодні зорі розляглись на синім небі,
Та душу ними зовсім не зігріти.
А хочеться щоб все було інакше,
Щоб у душі палким вогнем весни горіти.
Моя весна до мене більше не приходить,
Все сіре ніби втратило свій сенс.
Душа лише спокою не знаходить,
Холодний пил,нічних незвіданих небес.
Крилатих фраз я чула вдосталь,вже не треба,
Я розівчилась вірити в дива.
І знову розглядаю синє небо,
Та там весни небуло,і нема.
Моя весна до мене більше не приходить.
Холодний відблиск зір втопив сльозу.
Лише душа спокою не знаходить,
Не зупиняючись,шукає цю весну.
І всі стежки ведуть туди,де не чекають,
І я на роздоріжжі сірих днів.
Шукаю,знов весну свою шукаю,
Яку ти обігріти не зумів...
НАДІЯ КИШЕНЯ 13.01.2016.
УДАЧИ ВАМ! 
