В последних листьях прячутся следы.
Последний дождь гуляет по дубраве.
А журавли в объятьях темноты
За молоком березовым кровавым.
Священных мельниц пустота мертва.
И самогонку пьет отец руками.
И - словно золотой поднос – листва
Проносит голос ветра перед нами.
Устами переломлена трава…
Плывет фата до моря за рекою…
Когда, как листья, опадут слова,
Мы и деревья станем вновь собою.
~~~~~~~~~~~~~~~~~
Ігор Павлюк
Останнє листя падає на слід.
Останній дощ гуляє по діброві.
І пропадають юні журавлі
За молоком березової крові.
Стоять млини порожні і святі.
Злу самогонку батько п’є руками.
А листя — як підноси золоті —
Тримають голос вітру перед нами.
Устами вперше зламана трава…
Й фата пливе до моря за рікою…
Коли, як листя, опадуть слова,
То ми й дерева станемо собою.
