Буває, глянеш на світ,
А він ніби фарбами роблений.
І навіть в найгірших бід
Є трохи кольору, щоправда чорного.
Буває, дивишся в небо,
А воно голубе-голубе.
Буває, гляну на тебе,
А ти як частина мене.
Ніби змішані кольори фарбами,
А життя тримає великий мольберт…
І немає нічого правильного,
І поряд лиш краплина тебе...
Нас змішали і тут розділили,
Бо картина велика в життя…
Скільки змішаних і розкиданих,
Скільки барв придумано навмання…
чудово! 
