А знаєш більше мені і не треба
Тільки очі твої і сміх.
Позабути назавжди свободу
І побігти скоріш від усіх.
Ти чуєш, я ніколи тебе не покину.
Та як скажеш піти - я піду.
Але згодом повернешся, знаю
Й нагадаєш мені про весну.
І я знову як навіжена
Полечу у обійми твої,
Бо більше нічого й не треба
Тільки голос твій, очі і сміх.