Всі ми станемо добривом
Для своєї землі,
Всі розвіємось попелом
У високій траві.
Горітимуть над містом зорі,
Блукатимуть приблуди,
Шумітиме безкрає море,
А тебе вже не буде.
Хтось згадає про мрію,
Забуту давно,
Жбурне недопалок надії
У відкрите вікно.
Знову гратимуть діти,
Безжурні й голосні,
Розквітатимуть квіти
В тихий день навесні.
Враз згадаєш із подивом
Почування незване –
Всі ми станемо добривом,
Всіх колись нас не стане.
