Ходи до мене…сядемо на ганок.
Очі в очі…кава «американо».
Про себе розповім, про свої мрії.
Спитаю чи тепло-чи холодом не віє.
Слова між нами як вітерець з моря.
І я щасливий, ти близько…поряд.
А наші Всесвіти благословляють душі.
Їм дуже добре вдвох…вони хороші.
На нашім ганку запахи від щастя.
Чи від бруньок, в яких майбутнє листя?
Яке накриє нас у літню спеку…
Про зиму нагадає в осінь ще далеку?
У бік відставлена вже спорожніла чашка.
У сірий горизонт із гілки зникла пташка.
Чи то не пташка…то чиясь душа
Що любить нас…вона нам не чужа.
