Ця бісова зима...
Я ненавиджу її всією душею.
В білому платті надходить вона.. мов чума.
Ці біснуваті вітри.
Вони наструмчують мене проти неї!
Розвівають повсюди свої брудні і досадні сніги.
Вічноблукаюча темрява
Сує скрізь свого цікавого носа.
Хапає нишком зап'ястя твоє про своє наймення забува.
Ця бісова зима...
Поневолює мій розум і тіло.
Тицяє пальцем у морду морозним й холодним своїм крадькома.
Одержима недугою
Косить з ніг боязких і слабких.
Сіє смерть блідою рукою і впивається багряною кров'ю живих!
Якби ненавистю міг я підняти вітрила,
Що весна надимає щороку в похід,
То відправив б ту силу навічно стерти ті брила,
Щоб від бридкої зими залишився лиш слід.
