Я не знаю куди мені рухатись далі,
крокувати в перед розбиваючи сандалі,
чи залишити все, як воно зараз є,
наплювати на мрії і майбутнє своє.
Закопати надію на землях невдах,
щоби спроби даремні не зірвали мій дах,
серце моє болить розум тіло мороче,
мов крізь сон в моє вухо тихенько шепоче.
Душа хоче покою бути тільки з тобою,
а я в латах стою і готовий до бою,
закликають в дорогу нові горизонти,
просуватись в перед підкоряючи фронти.
Записатися сміло у лаву бійців,
чи залишитись грати у складі творців,
підкоряти вершини чи сидіти в болоті.
відшукати свободу в буденній роботі.
Розбиваючи погляди давніх традицій,
я міняю встановлені норми позицій,
переписую правила в новий манір,
в соціальній тюрмі наче загнаний звір.
Закриваю я пройдені двері ключами,
я палаю у день і згасаю ночами,
непізнанні шляхи намагаюсь збагнути,
сподіваюся серцем свободу відчути.
Нелегкою, тернистою буде дорога,
я вклоняюсь і помочі прошу у бога,
поринаючи в вихор маленьких подій,
я свій час в себе краду неначе злодій.
Я в цю мить відчуваю в душі порожнечу,
обгортає мене безтурботну малечу,
я сміюся і плачу роблячи кроки,
а життя лиш штовхає мене в різні боки.
́
