прелюдія відліку
поки ти ходив собі поза часом
звечоріло
інколи здається що
час ходить навколо тебе
а іноді – навколо себе
у кімнаті дзеркал
як втя..ми:ти
хто кого відображає
на кредитній карточці
закінчились знаки питання
а нулі яких по вуха
стають петлями
00:00
на старт увага …! –
перегони пові(р)шеників
* * *
спочатку був нуль
а потім…
(всі вміють рахувати)
на линву
що схожа на велетенську струну
почеплений ланцюг цифр
бо собака-час
мусить бути на при:в’язі
а й справді
старий дідівський
настінний годин-ник
схо-жий на буду
01:00
третя планета
спаралізовану матір міліардів дітей
ми — її ж чада — добиваємо
то ще квіточки коли орел терзає печінку
ми ж муміфікуємо усе тіло
разом із внутрішніми органами
ЗАЖИВО
можливості ж необмежені
дурні ми не розуміємо
що смерть королеви —
загибель вулика
цифренашестя
люцифер цифр
відмінусовує миті
мов знімає па:сами
шкіру пам’яті
яка відросте
шар за шаром
але тільки якщо
перетерпиш біль
за дев’ятибальною
шкалою
1
2
3
4
…
цифрове повітря….
все оцифроване….
цифромазохізм….
цифрошизофринія….
…
спочатку було сл..
вкінці буде цифра
поміжслів’я
суміш часів
ера миті
зпаралізовані погляди
на інвалідних візках повік
не важко в цім поміжслів’ї
заблудитись
створи себе сам світе
і мене не самого
в собі
знову (теорія великого вибуху)
біль від сміху істеричного
довга коротка історія
замовчує всім відоме
поезія шукає мене
я шукаю поезію
інколи наші шляхи
перетинаються
що спричиняє
ВЕЛИКИЙ ВИБУХ
після якого буде слово
знову
* * *
бачу тунель вкінці світла
що веде до лабіринту
мов до шлунку мінотавра
у страху око циклопа
після слова – великий вибух –
гармонієхаос
ручні боженята
створюють мінінебеса
над кожною грудкою
солоного ґрунту
* * *
в каві тонуть бурульки думок
гороскоп канонічно бреше
і стікаються води до решет
щоб з середини я промок
з мене виє останній вовк
щоб заповнити порожнечу
а реальність у шкурі овечій
замикає всі сни на замок
п.ото.п
потоп! йде потоптом зла злива
ковчег ніхто не збудував
вода високого розливу
аж захлинаються слова
і ниє ной нагий на ґанку
що бога глас як глюк сприйняв
він сам як сом ані коханки
ані жони... лиш чує няв
котяче
й більш немає скоту
добра за вік не настарав
пропив покликання й роботу
нема ні пуху ні пера
а міг би бути він поетом
та не престижно бути ним
строчив скандали у газету
ігнорував натхнення й рим
цурався
й вільних віршів
упрягся у ярмо юрми
і мудрим був як дурень ніцше
немає бога - всім сурмив
і бог сказав - немає ноя
а світ осточортів й допік
і людства чорна параноя
мені болітиме вовік
це сон страшний? прогноз?
не знаю! краплинка капнула з небес...
самотній бог — вигнанець з раю
шукає в світ цім — ТЕБЕ
божевільня в черепі
в моєму черепі – божевільня
буйні думки рвуть
гамівні сорочки
і саме за те вони заслуговують
на звільнення
а в слухняних думок –
постільний режим
у деяких – наполеонівські плани
проте вони не завойовують
а створюють світи
ласкаво просимо до психонірвани
я на всю голову поезіану-
ти-
й
гамівна сорочка повітря
легені – гамівна сорочка повітря
неконтрольовані вдихи-видихи
у світі кисневого божевілля
не дають душі виспатись
у спальному мішку тіла
кліпаючи повіками
масажую ерогенні зони спог-
лядання – зіниці
не проморгати б життя
бо смерть ходить тінню від
народження – ангелом о-
хоронцем від вічності
та я колись таки дихатиму
на повні простори
дріжджі в крові
вкинув дріжджі в кров
почався процес бродіння
буде вино
їм лиш пшеницю і жито
щоб тіло стало хлібом
ні я не претендую на роль спаси-
теля
мені б врятуватись від себе сам-
ого
просто прагну нагодувати голод-
них і напоїти спраг-
лих
бо лиш так втамую свій спрагоголод
будьте добрі людоньки не розпинайте мене
бо я грішник що п’є власну кров і їсть своє тіло
жертва процесу травлення
душа що ховається в шлунку
стає жертвою процесу травлення
а та що знаходить притулок в нирках
виходить разом із кров’ю
серце ж що впало в п’яти
стає каменем який тягне на дно
а те що комусь подароване
отримує іноді довічний термін
проте не відчуваю різниці
помінявши місцями
легені й мозок
* * *
спам:'я:тайм:ося
куди ми йд:емо
спи:ною вперед ¿
чорні діри не ква-
драти мале:вичів
клонований бог
г:рає на Чу-Ва-Чі
з дия... волом
но:жи:ці
папір
к:амінь ¿
співтворчість
пийте з мого
паперового черепа
вино з винограду слів
щоб стати зі мною
співзодчими храму
видовбаного в наріжному камені
в середині якого
порожнеча безкінечности
заповнюймо її
створюючи речі з речей
ось формула літератури майбутнього:
поет – читач – поет
молитва до того хто просить в нас мало щоб дати нам багато
мій безпритульний боже
месіє на інвалідному візку
нелегко чути твій голос
коли звід:у:сіль волають:
осанна!: зціли себе сам!
хіба вони відають
що ти навіть спаралізований
та що там
навіть мервий здатен
створити чи зруйнувати світ
а вони повно:справні
прикуті до самих себе
і до марнотлінних речей
всюдисущий безхатьку
приписаний чи не в кожній оселі
але змушений жити на вулиці
ти більше віриш в нас аніж ми в тебе
ми маловіри не розуміємо
що коли віддамо останню буханку хліба
вона перетвориться в безмежні поля хлібів
а коли віддамо й рибу
то річки самі приноситимуть її нам в руках
ти й крихтою можеш нагодувати планету
Дуже цікаво! Мегацікаво! Про час - супер, а ще про тунель вкінці світла.. та ще багато чого..
Молодець, Саша! Натхнення з тебе прямо вулканом верлібрує
Олександр Букатюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
