|
Збираю радісно букетик,
Квіти дикі польові.
Скільки ласки та поетик
Співають квіти у траві!
Вони маленькі,непримітні,
Але сила неповторна!
Такі беззахисні,тендітні.
Сила пісні непоборна!
Пук збираю,іду полем,
Сонце світить наді мною.
Поволі йду солодким морем.
Грає сонечко струною.
Присідаю знову й знову,
Вдихаю запашну травицю.
Чую їхню колискову,
Обіймаю я пшеницю.
Пшениці зо́лота... І простір...
Небо,сонце золоте.
Тут мені спочинок й по́стіль.
Тут життя легке́ й просте.
Зриваю лютики,волошки,
Посміхаюсь я у світ.
Можна,позбираю трошки
Чарі́вний поля дивоцвіт?
Маленька зіронька-ромашка,
Незабудки та дзвіночки.
Червона з цятками комашка
Прилетіла в колосочки.
Іду-бреду крізь поле далі.
Без по́спіху збираю квіти.
По́ля блискітки-коралі,
Ніжність,світло,-його діти.
Матиймачуха та кашка,
А між ними колосочки.
Ось іще одна ромашка.
Вкладу ще поміж три листочки.
Який чудовий польовий
Букетик квіточок пухнастий.
Маленький,ніжний,чарівний,
П'янкий,барвистий та хвилястий.
Коники стрекочуть скрізь.
Стрибають врозтіч під ногами.
А я все далі іду крізь
По́ля запахів,лугами.
Іду-бреду,букет в руці,
Квітки лоскочуть підборіддя.
Усміх щастя на лиці.
Поле...-ніжності суцвіття.
Так би йти і йти далеко.
Адже поле неозоре.
Доле,ти моя смереко,
Життя безмежне та просторе.
Простягаю я до сонця
Руки,й очка закриваю.
Я у тебе,поле,донця,
Я твоя дитина раю.
Для кого я збираю кві́тки?
Не для себе. В мене поле.
Маленькі чарівні нагідки,
Ох,ти ж доле,моя доле...
Для кого ж можу я збирати?
Все ж для нього. Я йому.
Хоч не принесу до хати.
Я думками перешлю.
Ніби зараз він зі мною,
Поруч йде,по праву руку.
Мій коханий,я з тобою.
Заквітча́ю в барви луку.
Подарую квіти поля,
Душу поля,святість Неба.
Цей букетик-наша доля.
Воля,почуття потреба.
І сонечко сміється дивом,
Підморгує крізь колоски.
Я біжу по полю пли́вом.
Плутає вітрець кіски́.
Тебе немає тут зі мною,
Та то нічого. Не біда.
Я все одно завжди з тобою.
Усміхнена та молода.
Ти зараз з нею,з молодою
Гуляєш десь. А я ось тут.
Зі своєю ти жоною
Торуєш нелегкий ти путь.
А я у полі між квітка́ми,
Між пшениці золотої.
Між аромату пелюстками,
Поміж посмішки п'янкої.
Цей букетик я для тебе
Назбирала. На,тримай.
Що зали́шила для себе?
В мене по́ля квітів край.
Душа наповниться хай щастям.
Аромат вдихни ланів.
Квіти сануть вам причастям.
Відчуй цю ніжність від полів...
А мені? А я у полі.
Тебе кохаю все життя.
Як захочеш душі́ волі,
Приходь,підемо́ в майбуття.
ID:
641062
Рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата надходження: 04.02.2016 00:26:19
© дата внесення змiн: 04.02.2016 01:18:04
автор: Артишук Марія
Вкажіть причину вашої скарги
|
