Розлігся степ ...
У голови він підіклав могилу,
Жупан просторий трав розкинув,
Китайку постелив з мережкою доріг
І річка, очерети біля ніг.
Розлігся степ...
І видно нам його широкі груди,
Що дихають,-парує степ,живе!
І журавлів ключі його не будять,
Він соловейка у весні все жде!
Розлігся степ...
І сон його охороня сторожа
З усіх боків-ліси!
Їм рідний степ,вони його брати
По матері-землі!
Черпають з неї силу!
Буя життя в його могутнім тілі!
Козацька сила віллється синам,
Що не дадуть його заполонити.
Не віддадуть у рабство рідні діти...
На волі щастя світить козакам.
Розлігся степ!
Прабатько наш великий!
Йому у дяку край наш ситий!
Рясніє нива-жито молоде.
Пашниця буде,доки степ живе!
2012
