в клітці із терену зірка різдвяна
тихо співає
хмари холодні від дону до сяну
або дунаю
торба із совами сунеться го′рбом
криком совиним
зшиті дорога із голосом горнім
і з божим сином
сива самотність дописує книгу –
текст затуляє…
жовте вікно серед степу і снігу
п’є і гуляє…
В клетке терновой звезда вифлиема
чуть напевает
тучи холодные с Дона и Лены
или Дуная
сидором с совами клониться горбом
криком совиным
сшиты дороги с голосом горним
с божиим сыном
мир одиночества выписав книгу
текст заслоняет
желтые окна в степи и снеге
пьют и гуляют
