Невже я не пізнаю того щастя, невже я не зустріну більш тебе? В осінній круговерті не удасться побачити й відчути знов тебе? І кроки твої не почую більше, твій голос не звучатиме мені і на душі стає все гірше, як й листю, що лежить вже на землі. По листю йду - воно мене цілує, в обличчя, в щоки вітер його дме, і під сумну мелодію танцює, з собою немов кличе і мене. Здається, це з тобою я танцюю, у вихорі забула вже про все, до тебе горнусь і тебе цілую, та це всього ж лиш листя золоте...
ID: 644673 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 17.02.2016 17:01:28 © дата внесення змiн: 15.10.2016 14:12:06 автор: Haluna2
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie