01.08.15
О, горе, горе, горе, яке велике горе…
А ти мріяла із ним поїхати на море,
А тобі так хотілося із ним
Не відчувати холоду зим.
Так скажи, чому самотніми вечорами
Ти дивишся у небо й вмиєшся сльозами?
Так скажи, за що і він зазнав такої кари?
Невже, за те, що піддався на твої чари?
А він кохав, так сильно кохав тебе,
А ти не зуміла перебороти себе.
А ти не розуміла його кохання,
То ж не потрібні тепер страждання.
Ти тримала щастя у своїх руках,
А воно полетіло від тебе, як птах,
Який відчувши смак волі,
Не захоче більше тої долі.
Не захоче більше тої…
Не захоче й клітки золотої.
Не захоче більше він нічого,
Бо має волю, а ти без щастя свого.
