Мобільна тривога 2. Перші враження
…по прибутті, ще у аеропорті ми вже відчули перші реальні ластівки. Все нагадувало трохи хаос, але лише на першу згадку.
Усю дорогу до штабу наш аматор грався з мобільним, і ми мали честь слухати то звуки гелікоптера, то незрозумілі чи постріли чи вибухи.. що почало дратувати вже командування. Він подумки співчував мабуть такій команді, але діяти було нічого, треба було узлагоджуватися. Що загалом і чітко ми готові були робити як прибули до першого терміналу аеропорту на Дніпрі.
Увесь початковий хаос, з стороннього погляду здавався зараз нас повністю поглине і ми просто загубимося у цій мішурі. – бляха, та на треба зв’язати!, є у когось ціпки, ми ж тут нафіг загубимося. А то і когось втратимо, а ще гірше як когось сприймуть за дезертира, та з першим же терміновим – пошлють з бійцями у саме пекло… - висловлював свої побоювання молодший фельдшер, який завжди нам здавався ще у тилу надто поміркованим, бо мріяв про дівчат та дорогі автівки. Що він забув серед нас, ми гадки не мали але викинути його за борта теж не було змоги, командир наш буквально очами усіх перераховував кожну хвилину. Тож дивлячись на нього молодик ще більше ніяковів.
Ми ж спостерігали за цим ґвалтом і ніби хаосом спочатку з насторогою, але потім, де-хто з нас вловив де-яку синхронність рухів. Почали розрізняти знаки та шеврони відмінностей. Згодом вже побачили бригаду, мать старших лікарів, які прямували до нас. Дивним було бачити що їх як карету швидкої по можливості чемно пропускають, а де-кого і вони, якщо то поранений або строковик. Це так нас зачарувало, що мозок почав трохи вщухати.
-вітаємо вас у цьому пеклі, хоча це ще розгрузочний термінал, у інших ще цікавіше – з посмішкою на обличчі привітався з нами певно старший із лікарів. Його колеги з цікавістю і спокоєм переглядали нас по черзі. – ходіть за нами і не заблукаєте, наш термінал Д-7.. – мовив вже повертаючись лікар. Спочатку я не второпав нафіг він нам це повідомляє, але мозок знову включив логіку, ну звісно, щоб ніхто не надумав дезертирувати раніше призначеного терміну на олімпі!.
За годину коротких ремарок і улагоджень, нам надали невеликі агітки та бюлетені. У одному – агітці нам треба було коротко вказати кожен персональні дані, що нас не сплутали з іншими.
У бюлетені – містилися короткі відомості про мапу виділених місць-терміналів для місії ЧХ. Та ще графіки які ми мали вивчити та терміни, щоб узлагодити і звісно зрозуміти роботу самого медичного сектору.
Що більше ще здивувало, попри навалу медикаментів та різної хімії ніхто не мав захисних масок, окрім звісно хімічної служби, які і приймали ті посилки з вантажівок чи гелікоптерів. І духу стороннього не було відчутно. У нас раз на годину іде автоматичне прибирання та працюють усюди кондиціонери, владі області довелося скоротити їх у своїх кабінетах. А ось цей – показав головний на самий верхній і над маленький пристрій, наказав розмістити тут сам губернатор. Звісно той пилосос містився саме над складом хімікатів. Тут вже стало на свої місця.
Трохи поївши у окремій їдальні, і знову відкривши бюлетень я раптом пробігшись швидко по термінам відчув себе – абітурієнтом першого курсу. Звісно я пройшов муштру у місії ЧХ у місті, але там нас точно не кормили такими визначеннями.
-це короткі терміни кирилицею, іноземці мають знати латинські. А далі ми вже по накатаній все згадуємо. – заспокоїв мене здається бувалий колега. – ти спочатку згадай верхні визначення і коротко глянь на нижнє – там латиниця, мозок останнє швидко вхопить і буде тримати до потрібного часу. Звісно бюлетень має бути завжди при тобі, за виключенням якщо ти завершиш тут перебування і дислокацію та відбудеш у сам фронт, тоді маєш його знищити – багатозначно завершив колега.
Від таких пізнань мені знову чомусь закортіло щось попоїсти, тим паче нас не спішили здається одразу закріпляти кудись. Але тільки но я скуштував якусь булочку, як підійшов наш командир, та заму повідомив щось і швидко відійшов у сусідній сектор…. Це вже не могло не збентежити нас усіх.
Зам не мучив нас довго таїною, але схоже новини були не на нашу користь.
-колеги, ми маємо завтра вранці терміновий виклик, до одного із сектору на майже передової. Потрібно забрати кілька 200х, та надати по можливості медичну допомогу 300м. усіх треба буде евакуювати негайно. На це нам виділяють три вертольоти місії ЧХ. Тож сьогодні ви маєте відпочивати, вас ніхто не відволікатиме по справам. – мовив максимально стисло зам, та побажавши смачного теж кудись видалився. Настала тиша.. але її роздмухав ураган звуків із того самого мобільного нашого колеги. Звучала Агата Крісті – ковер вертоліт. Після того наш колега отримав позивний «агат». Хоча спочатку його планували охрестити «натурою» або «природа», за його натуралістичні та постіндустріально вподобання. Але як виявилося, перед боєм усі питання стають на кінці.
З одним із колег ми сходили до медсетору видачі ліків, та узяли легке снодійне, бо було зрозуміло що після таких денних вражень, мозок наврядче одразу схаменеться. Одне звісно чим задавалися більшість із нас – чому саме ми.. але після коротких спільних змагань, ми зрозуміли, усі бригати ШР були зайняті у своїх раніше закріплених секторах, тож логічно було нам довірити таку місію.. слово місія тепер перестало звучати так просто ЧХ, перетворилася на щось більш об’ємне але до чотрів відповідальне і навіть частково героїчне..
На всяк випадок, я попросив опісля ще й плеєра у Агата, щоб заспокоїти нерви, які вже почали мене турбувати.
Ввечорі нам повідомили що ми виступаємо у якості хіміко-бактеріологічної швидкої бригати від тої ж місії ЧХ, але супроводжувати там нас вже мають спостерігачі ОБСЄ, якщо встигнуть зустріти. За умовою перемовин у зоні почалася вірусна епідемія, тож ми у якості спеціалістів маємо недоторканість, тож з нами не буде жодного військового, щоб не провокувати бойовиків з тієї сторони. Така була умова. Вони там дають добу на деескалацію епідемії, а ми у свою чергу під цим штамом маємо пів доби щоб вивезти усіх мертвих і 300х у безпечну зону.
Звісно вірити повністю результатам перемовин ми не мали, тож бите у боях до нас командування все ж хотіло надати кілька бійців спецназу, для нашого прикриття, тим паче було явно із розвідки відомо що вони спробують посили свої втрачені раніше позиції у тому регіоні. Тож до обіду ми мали забратися звідти, щоб нас ніхто не бачив. Але ми одразу відмовилися від силової допомоги, бо умови на відміну від терористів ми ніколи вимушено не порушували. Тим паче наразити сеьбе ще на більшу небезпеку було б просто безвідповідально. Командир залишив зама при секторі, щоб мати імовірні відомості з тилу. А сам звісно зібрався вирушати з нами.
Ніхто не мав розповідати і знати взагалі що ми будемо там робити, тож сторонніх членів у групі не було. І ми теж вважали що швидко впораємося, як нас того вчили на курсах швидкої евакуації при ЧХ.
Вже вночі, переглядаючи новини у мережі перед сном стало відомо що за добу бойовики точно отримають військове підсилення саме у наш регіон висадки. Про подальші їхні плани можна було лише міркувати. Тепер стало зрозуміло, чому попередню пригаду евакуантів відкликали… бойовики навмисно затягнули перемовини щоб дати можливість підсилення свого, можливо і знали про підкріплення нове у нас, тому логічно зауважили що необстріляних буде краще тероризувати або навіть знищити. Попри звісно заручення від вищого військового командування держави окупанта.
Для більшої певності публічні особи разом з представниками місії ЧХ дали навіть показову прес-конференцію, у якій обрахували усі за і проти наростаючої псевдо-епідемії. Навіть узяли інтерв’ю у біженки з тих місць на фоні старої похиленої хати, де вона приблизно вказала той район куди ми мали завтра вийти. Коротше кажучи, наша сторона зробила мінімум усього можливого щоб переконати терористів не «палати почем зря». Лишилося лише впевнитися у їх довірі на самій ділянці. Місія була ризикована і смертельна, й у разі її невиконання нас просто можуть зрівняти із землею. І тоді чергову місію ЧХ просто не допустять і хлопцям доведеться перереливки. Ми мали виправдати високу довіру, яку на нас поклало керівництво.
ID:
644684
Рубрика: Проза
дата надходження: 17.02.2016 17:41:37
© дата внесення змiн: 03.03.2020 17:49:02
автор: Велес Є
Вкажіть причину вашої скарги
|
