"навпомацки"
(мовометафора)
навпомацки вишукую
слова що були ще до початку
їх нагу невимовність одягаю
в мовометафору
літери — світлофори багатозвучні
нотний стан кольорів у слові
виходить за межі замкнутої сімки
до... — сі... (далі самі придумайте)
відчуваю безмежнострунність
* * *
бездонні глечики слів
наповнені всебезмежністю
світлоповітря
спраглі пийте тамування
якщо ви ще є
* * *
пара:соль:ок рибяча луска
з ви:соти краплинного падіння
нас клонують дзеркала
корінням
відчуваю як... іде... ріка
"в копальнях снів"
в копальнях снів
потойбіччя душі
наріжний камінь післясмертя
золота руда сипучих пісків
віддзеркалення відзеркалень
сонячна темінь
морок світла
суміш світів
прокрустові меблі свідомості
надсвідомості струмування
і місяця пів
інша ж половина на небі
* * *
вертикальна твердь води
мене-світу двоїна
уреальнениння див
сновидіння снів у снах
.....................................
"множинність відзеркалень"
братайтеся очі і леза
ріки й дзеркала
всюди себе я бачу
в речах
* * *"І тільки мізки-самоцвіти,
як равлик, носять всюди дім"
Станіслав Вишенський
слово-равлик
зі швидкістю думки
всюди з собою носить дім
з кенгуру-обрію сумки
в світ виходять сонця по воді
* * *
ліс виходить сухим з води
прокладаючи міст дороги
світ у соснах трьох заблудив
все що зараз і тут — лиш спогад
серце в грудях моїх мов мох
миті нашої ери найкращої
день стоїть як борець сумо
і стає на очах все важчим
"я(щірка) авангарду"
я (щірка) — залишаю хвости-вірші
чуєте як б'ється в кожному з них
моє серце
гусінь в коконі відображає повішеників
в дзеркалі тіні
авангард нарікаю герцем
* * *
щоб дерева не нагадували
що все іде по колу —
вирубали сад (знекрилили землю)
але викорчувати — зась
руки закороткі
* * *
равлик землі
несе на собі
небо
ЧУЖЕ
* * *
черепаха мозку
сховалася в панцер
щоб не бачити власної
повільності
* * *
світ білий бо
в овечій шкурі
вночі показує об-
личчя
в:мир:а:ти певно —
вічний зви:чай
мо' кочувати на меркурій
окремо знаки і питання
але часи й простори в гущі
минає митей неминущість
в муміфікованих повстаннях
гарчить на прив'язі гармоній
вже свійський сіромаха хаос
але нема нема гріха ось
ця вірність — вольності агонія
* * *
о:бла:мана галузка — хвіст ящірки
відтинаю слова сухі
у власноруч створеному
багатоповерховому едемському саду
заходьте роззуваючи душі
але пам'ятайте — тут всі плоди
запатентовані
"стерильний вірш"
операція на мізках
операція на серцях
це перо — і скальпель
і різка
і в серце власне забитий цвях
* * *
дерево — родич зірки
й зрубане ще квітне
випромінюючи світло
* * *
поміж вітами плавають риби
он одна впіймалась на гачок
срібна
виконає лиш одне бажання
(підказка: це загадка)
* * *
земля для неба щодня
народжує по сонцю
і щодня воно повертається
в її лоно
"сотворення світу (в печі)"
спочатку був сірник
папір і дрова
потім спалахнув
прометей-вогонь
що створив зі свого ребра
небо і землю
вітер і воду
первісних птахів і звірів
трави й дерева
комах і людей
і щоб це згадати
я повернувся в дитинство
у скафандрі слова
що теж з вогню
"повернення в дитинство"
розгубленою дитиною
зна:ходжу себе в дитинстві
народжений верлібр-хлопчиком
на відміну від слухняно-римованих
я був приречений на поезію
а може мені так здається...
ну і нехай
саме з цього й не припиняється
моє світотворення
"закарбовані жести"
на:маг:аючись вимовити невимовне
німію
тож якщо прагнете
зазирнути за межі обмеженого розуму
спостерігайте за закарбованими жестами слів
папір — гібрид мармуру і пелюсток вишні
* * *
перемелюю зерна-іскри
в борошно диму
додаю жовток сонця
і води з неба землі
та дріжді душі
щоб замісити полум'я тісто
з якого випечу хліб-тіло
в якому тектиме вино-кров
це й буде мій персональний
спаситель
котрий сотворить світ
інакшим
