Навесні я виходжу за рамки
Фізичних можливостей.
Ясніше розуміються натяки
Жіночих цінностей.
І мозок сп'янілий від кисню,
Вже ледь контролює кроки.
В цій кімнаті нам стало тісно.
Злились воєдино наші потоки.
Навесні саме час звести
Ескапізм до мінімуму.
Скидай масивні хрести,
Тікай від псевдороздуму.
І дихай як можна сильніше
Цвітом вишні чи абрикос.
А завтра це закінчиться віршем,
Після просвітлення і метаморфоз.
Навесні хочеться жити на новий лад:
Слухати, бачити, любити по-новому,
Здихатись обіцянок, невдалих порад,
І мати на ранок ясную голову.
Чудовий вірш
