Жаль романтиків. Приречені!
Шкода слів,що правду глушать.
Й почуттів шкода знівечених,
Що щосили тяжко душать.
Жаль кохання. Пропадає!
Дихає вогнем під шкіру.
Враз підносить і кидає
У глибоку темну прірву.
Жаль віршів. Комусь написаних!
Комусь серцем чистим посланих.
Ніжним подихом, теплим диханням
Комусь кинутих в серце босе.
Шкода сліз. Невідшкодованих!
Яких точно ніхто не вартий,
Які міряють зрад дорогами
І розлуки гарячої квартами.
Жаль людей. Сліпих і відчужених!
Що щодня собі яму копають,
Що відкинули сили і мужність
І говорять-життя їх вбиває!!!
Крім тепла сонця людина ще потребує тепла душевного.Шкода,що людей тримають,як скотину в стійлі-це дійсно вбиває.І це є реалії нашого дня.Один ворог вбиває металом,інший ворог зсередини-матеріально і морально
Натхненна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
шкода, але це так. мабуть, коли зсередини-це найгірше... дякую за відгук
Як відповідь, вірш І. Жиленко "Осіннє дерево". НЕ жалійте. Прекрасне існує не для того, щоб його хтось оцінив, і не зникне, якщо його хтось недооцінить.
Натхненна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
знаю, просто іноді протилежні думки самі лізуть в голову))) дякую за коментар