Вже серпень заступив у літо
І відцвіли пахучі літні квіти.
Поволі йду по вулиці села-
Я так давно тут не була.
Ген майорять хустиночки над тином,
І колір цей у серце мені лине:
Червоні, жовті та строкаті,
Неначе барви з райдуги узяті.
Я зупинюсь отут хоч на хвилину -
То ж не дівочі хусточки над тином:
А то розквітли у селі жоржини,
І серпень місяць - ось тому причина!
Беру пелюстки я в свої долоні
І ніжно пригортаю їх до скроні:
Тихенько шерхотять, говорячи зі мною:
"- Поділимось красою ми з тобою!"
Ні, не порушу я барвистий оберіг.
Нехай цвітуть, поки не ляже перший сніг.
Жоржини ці - окраса нашого села.
Я ж так давно тут не була!
