Десь глибоко, в серці помер та не в пам'яті,
Занурюсь в життя мегаполісу.
Щоб більше не чути, щоб більше не бачити,
Твого голосу, жестів, погляду.
Задихаюсь у хмарі зупинок прокурених,
Атмосфера паління на кожен день.
Забуваю про море отрути довкола,
Що літає в повітрі й вбиває людей.
І не правильно бачити нас в майбутньому,
Так не хочу дивитись, заглядати вперед.
Та найгірше, то те, що не можеш забути,
Через тиждень, місяць,з дня у день.
