Ранок був добрий. Так здавалося Ігорю, доки він пив каву і збирався на роботу.
Але вийшовши на вулицю і побачивши завісу дощу, він змінив свою думку. Парасольку Ігор не взяв, тож до машини біг щодуху. Всівшись за кермо власник новенького БМВ посміхнувся : " Не зможе негода зіпсувати йому настрій".
Натискання кнопки старту двигуна недодало відчуття, що мотор завівся. Приборна панель зосталася темною. Перша думка : " Забув чіп власника удома" дуже стурбувала і засмутила Ігоря... Двічі долати відстань від дому до машині йому не хотілося....
Провівши рукою по куртці, Ігор відчув, що ключ доступу на місці... Діставши мобільний і набравши сервіс, Ігор розпочав консультацію зі спеціалістом... Запитання чи є бензин його навіть розсмішило. Зрозумівши що ця розмова не більше ніж лікування водою зарядженою через телевізор, Ігор розпрощався пообіцявши не піднімати капот і визвати евакуатор. Сховавши мобільний до кишені в черговий раз натиснув старт і відчув легку вібрацію працюючого двигуна. Дякую дорогенька, погладив кермо хлопець. Треба було поспішати - треба своєчасно приходити на роботу.
Машина хутко рушила і водій почав отримувати задоволення від подорожі.
Проїжджаючи повз зупинку, Ігор побачив на ній молоду маму з дитиною і стареньку бабусю. Косий дощ забивав під кришу і всі троє вже промокли. Загальмувавши навпроти, Ігор відкрив двері і звернувся до них. Сідайте, підвезу до метро. Жінка з дитиною відразу скористалися нагодою, а бабуся вагалася.
- Сідайте швидше, я спізнююся .
- То хай дитина їде, я дочекаюся автобуса - відповіла старенька - ще забрудню машину.
- Машина не більше ніж засіб пересування, сідайте місця всім вистачить наполягав хлопець.
Старенька вмостилася на передньому сидінні і машина рушила. Вискочивши на магістраль Ігор додав газу. Аж раптом він побачив скупчення машин і загальмував. Повільно проїжджаючи повз аварію намагався зрозуміти що трапилося. Мабуть так роблять всі водії. Виникла думка зупинитися і допомогти , але проблискові маяки швидкої допомоги дали зрозуміти , що це зайве...
Дивовижно: було відчуття, що аварія відбулася тільки що, а вже їхала швидка...
Його думки відволіклися на звук що долинав ззаду. Поглянувщи в дзеркало заднього виду, Ігор побачив очі дівчинки, і зрозумів, що звук іде від зубів... Ти змерзла? по батьківські ніжно запитав він. Дівчинка хихикнула: ТАК.
Ввімкнувши обігрів салону, думками Ігор полинув до свого дому. Там його чекала Поліна, кохана дружина. На жаль у них не було своїх дітей. То вони були надто молоді, а потім вже не вдалося завагітніти... Йти до клініки дружина не захотіла : якщо Бог не дає дітей, на те у нього своя думка. А йому так хотілося бути батьком.
Спереду світилося буква М і водій запитав у пасажирів чи зручно їм буде вийти біля цієї станції метро. Всі відповіли згодою, а бабуся відповіла стандартним набором подяки. Зупинившись Ігор розблокував двері і пасажири хутко залишили салон. Останньою виходила дівчинка. Зазирнувши в очі чоловіку вона сказала: дядя Ігор дякую.... і ще, якщо авто не заводиться, це не завжди погано.....
Двері зачинилися і машина повільно рушила....
Звідки дівчина знає як його звуть? Ігор окинув поглядом салон, чи немає де підказки... А звідки дівчина знає, що авто не заводилося? Він точно не казав, як и не називав своє ім"я. ..
Весь день чоловік думав про дівчинку, машину що не завелася і аварію в яку міг потрапити... Треба розповісти дружині ... бо сьогодні в нього другий День народження.
Купивши шампанське і цукерки, не мов на крилах він вирушив додому.
Відкривши двері він несамовито закричав: ПОЛІНА виходь!!
Побачивши шампанське і цукерки дружина зробила круглі очі: ти звідки дізнався?
- Що дізнався? запитав Ігор
Що я вагітна, сказала Поліна вимахуючи тестом і пританцьовуючи.
Я все знаю посміхнувся вдруге народжений чоловік і пригорнув дружину до себе...
