Десь там, на полі Куликовім,
Одвічна настигає мла,
І сонцем, променем цим новим
В огидній силі не зійшла.
Все спить у тиші непробудній,
В полоні забуття ідей,
Не чути грім боїв Іуди,
Один лиш попіл від людей...
Жахлива повість про оману,
Про вівців, що брели у "рай",
Кінець безславних отаманів,
Що заплювали тихий край...