Де б ти не був у ніч новорічну,
Куди б тебе не занесло,
Знай, що курсує стара електричка
До засніженої Одеси.
Скільки б не бачив ти дивних чудес,
У цирку, в кіно чи на фресках,
Тебе електричний чекатиме пес
Лише на задвірках Одеси.
І навіть Ісус, не знавший корон,
Втомившись опісля меси,
Візьме квиток у плацкартний вагон
До омріяної Одеси.
Одеса - наша найглибша сповідь,
Тиха нетлінна мантра.
Чи ми зустрінемось разом знову
В місті морських романтик?
Де б тобі ще віднайти таке місце,
Щоб дарувати ружі?
Бачиш, як нам прекрасно і тісно
В теплих обіймах дружніх?
Сміх та натхнення колишуть повітря,
Високо рвуться чаші.
Стрілою епохи, найтоншим вістрям
Вірші проносяться наші.
Тут на полиці щасливий Ісус
Не розтеливши постіль,
Спить у поезії і піску
Тисячоліття поспіль.
Смійтесь, міністри й поети доби,
Ви - режисери своєї п'єси.
Все, що залишиться - помах руки
З вагону, що їде в Одесу.
P.S. У товаристві поетів найбільш красномовно промовляють келихи та посмішки.
