У Мар'янськім, де бував поет Шевченко
І біля дуба складав вірші,
Все життя жив добрий і спокійний дід Луценко,
Мав хату, огород і телевізор – як у людей, не гірше.
Я ремонтував той телевізор зрідка,
Приїжджав в напівчужу даль на велосипеді,
Його син і сина жінка вміли
Мене сприймати як людину і поета – з серцем.
Ось дід в Михайлівці забажав жити,
Купив у мене кращий телевізор –
І його серця колосисте жито
Наповнювало і мене в добро вірою.
Та ось… дід захворів, переїхав знову
В те Мар'янське, де складав життя основи,
У сина має догляд, згадує про мене –
І за добро я хочу в бій іти в поезії стременах.