Десь дальнє море освітлює маяк –
Гаряче Сонце в ньому, як прожектор.
І сяє все навколо так,
Що й люта буря його не зробить мертвим!
Навколо цього маяка танцюють хвилі,
Під музику із грому й співу різних птиць…
Приходять в гості хмари, іноді плаксиві,
І розкидають морем безліч таємниць.
А ще він бачить кораблі щоденно:
Вони йому приносять відблиски бортів.
Він свою справу робить ревно,
Ніколи і подяки не хотів!
Він прийме море, яким би не було;
Він привітає бурю й розцілує хмари;
І кораблі, скільки б не прийшло,
Усіх розмістить між портами!
Маяк постаріє колись…
Погасне сонце на його верхівці…
Залишаться лиш спогади у моря, кораблів і птиць:
«Він всім світив! І не просив за це гостинці…»
