Життя - то храм, а рідне в нім - ікона,
так часто ледь помітна у кутку,
так часто запроторена у млу
традиції, чи правила, канона...
Життя - то храм. Й нелюблячи не можна,
не можна в ньому нудьгувати-жить, й тим злу
служить, як стільки нас нещастних слу-
жить, усе навкруг полонячи презирством сонним.
Життя - то храм. І небо в нім - налой,
І зоряная біблія його, й мило-
дій лад його у принципі священний -
він споконвіку створений живим,
щоби розраду віднаходили у нім
й тривали звуком, перетворюючись в тіні...
переклад з російської за публікацією:
Курінський В. О. Почуй небуденне: Сонети.-
К.: Укр. письменник, ВиР, 1993.- с. 3. -
Російською мовою
13.05.2015
https://youtu.be/W13aGfcYqek?t=2h3m50s
