UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Іванна Западенська: Закохалась! Закохалась!… або Ой, рятуйте! Поможіть!… (присвячення минулому) - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Іванна Западенська відповів на коментар брама, 01.02.2017 - 21:06
Вже не переймаюсь давно)) Була дурною... з ким не буває) 
Єлена Дорофієвська, 26.04.2016 - 21:50
Дякую тобі за відвертість  Одне ти правильно зрозуміла - це не було коханням (Принаймні, в тому вигляді, в якому бажають бачити його дівчата, звісно) 
Іванна Западенська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мені немає чого приховувати, Єле)) Тому і відверта))І справді, добре, що я вчасно це зрозуміла)))  
Єлена Дорофієвська, 26.04.2016 - 19:50
В тебе мудра мама. Заочно закохатися - оце так... Часто ми плутаємо потяг до людини з коханням. Це не тотожні почуття... Але добре, що все минулося. Твоє життя у небезпеці, а пригод у житті ще вистачить 
Іванна Западенська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Отак от вже якось вийшло....Але тепер самій з себе смішно))  Мабуть,коли цікаво,можу написати продовження і тут)) Було все так:...Почав він знову мені писати згодом, коли трохи часу минуло. Але не дзвонив. На зустрічі знову кликав (їй-Богу, маніяк ). Ото вже був причепився! А закоханість ще тоді не згасла,бо часу минуло мало. І мені не завадило навіть те,що я знала про його походеньки. Він на другий же день після того,як я з ним "розійшлась",почав зустрічатися з іншою дівчиною (на тоді, колишньою його дівчиною) і виставляв нові фото,де вони цілуються. Скажу чесно,тоді мене це ой як бісило Хотілось зробити те саме. Ще й мама на вулицю виганяла з колишнім однокласником. Мовляв,"Хлопець пропонує,не відмовляйся...Тебе ж ніхто з ним не одружує!". Мені навіть умови ставили,аби я вийшла з ним! Я,не бажаючи того,погоджувалась. І давала людині надію тим самим. Одного разу так вийшло,що він мене поцілував. То було раптово і дуже швидко. Притиснув мене і навіть не дав змоги видертись. Я тоді годину відмивалась після його "поцілунків" Ох! Я відтоді з ним більше не гуляю,почала боятись,що він захоче більшого,а я на це не готова,я навіть на поцілунки не готова з тим,кого не люблю. Кажуть,що поцілунки - це так приємно. Я,натомість,крім огиди нічого не відчула. І знаю чому. Бо не люблю я його. І навіть симпатії не відчуваю. І сталось потім так,що таки зійшлась знову з тим,з ким по телефону говорила. І все повторилось,тільки тепер я дізналась,що у нього вже був секс. Він про це так спокійно говорив,а я зрадників не пробачаю. Звісно,тоді мене не було з ним,його зі мною,але він почав клястися,що сумував і весь час про мене думав (можливо,й думав,але лише тоді,коли дечого хотілось ). Навіщо брехати? Не люблю брехні і зради. От і пішла я від нього вдруге. І вже більше не поверталась,скільки не писав. А писав доволі довго,благав повернутись,мовляв,"Кохаю,жити без тебе не можу!" (от як було,так і кажу). Але усе. Пізно, потяг пішов! Санта-Барбара, чи не так?
Іванна Западенська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Еге ж! Дуже дякую тобі, Юрчику, за відгук і за візит!)) Заходь ще!))) Завжди буду тобі рада!))          
Іванна Западенська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую Вам, пані Неоніло!))) Рада, що сподобалось))
DVI, 26.04.2016 - 07:52
Іваночко!Кохання з минулого,це прекрасно.Воно не шкідливе.   Воно живить серце щасливими хвилинками,в цьому жорстокому світі.З великою повагою Володимир. 
Іванна Западенська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та то, знаєте, не було, мабуть, коханням... Це було чимось незрозумілим. Швидше, закоханість. Просто дуже сильна. Я надто швидко звикаю до людей, надто швидко до них приручаюсь і надто сильно їх люблю - через це й страждаю і у цьому вся моя проблема, на жаль (а чи, може, на радість ).Але я не шкодую, то був хороший досвід для мене. Нехай і болісний, проте досвід)) Що було, те було. Його не повернеш і не зміниш. Та й не надто є бажання повертати чи змінювати щось. Але я не кажу, що усе так було погано. На початку усе було добре. І тоді я почувала себе щасливою. Тому, коли буває іноді, згадую, від цього стає тепліше. Але усі наступні події затьмарюють ці радісні хвилинки і тоді усе забувається, ніби його й не було. Згадую тепер це легко і так само легко відпускаю, бо вже, якщо говорити чесно і відверто, зовсім нічого не болить. Нехай буде щасливий!) А світ не жорстокий, пане Володимире)) Люди жорстокі... Самі винні... А тепер кажуть, що світ був таким і до них  Прикро...Дуже дякую за такий теплий відгук, пане Володимире! Бажаю Вам довголіття, сил, наснаги і натхнення! Нехай щастить!)))
Іванна Западенська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
 Був у моєму житті (не знаю, може й рано воно....так закохуватись...) такий період...І я не шкодую, що отримала такий досвід: не кожній людині можна довіряти найдорожче - серце. Є такі люди, які не цінують такого дарунку. Але я нікого не звинувачую. І нікого не виправдовую. Звикла дивитись на усе з двох сторін: адже з одного боку - він не мав права зі мною так чинити, ображати мене, принижувати, а я не мала цього терпіти ані хвилини....а з іншого боку - ми з ним не бачились (мабуть, це й на краще), хоча живе він недалеко, і я не хотіла виходити на зустріч, бо він призначав такі місця зустрічі дивні: безлюдні. І до того ж, увечері. Я не боягузка, і вмію ризикувати, проте не життям же. А раптом, він маніяк?! Та й мама мене пускати не хотіла на такі зустрічі. Одразу була проти. Ми з ним розмовляли по телефону, спілкувались в інтернеті - йому цього, звісно ж, було мало. Він був старший на два роки з хвостиком і він хотів зустрічей, поцілунків, інтимних стосунків (не раз казав, що хоче цього з першого ж нашого побачення...до речі, можливо, ще й це також стало причиною того, що я не хотіла з ним бачитись...коли б він дуже наполіг, я не знаю чи змогла б щось зробити). Тому, мені вистачало й таких стосунків. Мені було цілком достатньо просто чути його голос, читати його смски і повідомлення в соціальній мережі. Спочатку все якось було нормально, а потім він став якимсь...геть іншим. Мабуть, перше враження було оманливим і лише згодом я побачила, який він (нехай вибачать мені усі на такому слові) ко*ел. І я кинулась навтьоки від нього. Тим паче, мене нічого не тримало. Окрім почуттів, котрі ще не згасли (дивно, може, та я можу закохуватись і заочно..так воно вже в мене є...я взагалі якась дивна людина...усе не так, як у інших, нормальних людей...але таких, як я, мабуть, зараз є мільйони...). Але на цьому ще не кінець.(Продовження, коли цікаво, напишу в особисті повідомлення, добре? І так розповіла тут цілу історію ) Дякую за відгук, Єле!)             
Іванна Западенська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вже виправила))) Дякую!)))
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
