Почуваю себе річкою серед потоку щоденного буття. У невідомих краях свій початок єства започаткувало маленьке джерело, джерело мого існування, де не простим шляхом, напрямком до вічності протікають води мого життя. Неспинна течія з перепонами на шляху несе мене в далеку невідомість. Потік життя. Потік мого життя, мого існування. Іноді мені здається, що я втрачаю сили і перестаю рухатись в трясовинах буденності. Мої води затікають в канави, які норовлять мене отруїти і я зупиняюсь наче помираю, але чисті притоки дають мені нові сили
для життя, де я оживаю і знову продовжую свій життєвий шлях на якому чимало пригод та перешкод. Життя знову тече рікою. Круті пороги допомагають дивитись мені на все по-іншому. І ось, я знову течу в своєму руслі тихою і покірною в своїх берегах до невідомої вічності. Мало хто бачить мої підводні каміння, які іноді розрізують навпіл мою, приховану від усіх, душу. З часом я звикаю до цього і продовжую бути покірною природі і нести спокій на поверхні. Життя пливе, до мене приєднуються інші водойми, які укріплюють мене та роблять сильнішою і могутнішою. Та разом з цим, все це вносить в моє життя чимало хвилювань та перешкод. Не раз бурхливі потоки гніву виходять за береги мого спокою і я руйную на своєму шляху все, що мені зустрічається. Я перетворююсь на брудну течію і стрімко несусь вперед не зупиняючись ні на мить. Життя буває і таким. Я розливаюсь в своїй непокірності і заповнюю суху поверхню своєю течією і цим самим роблю неспокій навкруги. Та з часом я утихаю, наче приборкана та упокорена кимось з небес, де я продовжую повертатись в свої береги. І ось, знову життя продовжується не зупиняючись ні на мить. На моєму шляху можна зустріти мілини, які легко піддаються броду. В таких місцях я роблюсь безпорадною та смиренною, де мене легко підкорити та перекрити мені шлях. Але я продовжую рухатись просочуючись крізь каміння, незважаючи на його могутність. Іноді мені приходиться міняти русло, щоб обійти греблю з перешкодами, та це мене також не зупиняє продовжити свій шлях насолоджуючись світом. А ще, я деколи стрімко падаю вниз водоспадом, де розбиваю свою душу на дрібні краплини наче не виплакані сльози. Здається, що в таких місцях життя закінчується. Та це тільки здається, тому що, життя насправді знову продовжується, хоч і в бурхливому потоці. Та з часом течія знову робиться смиренною і рухається вперед. Ні що не зупиняє річку, навіть глибокі крутежі, які утворюються на її поверхні. Вона все одно мчить вперед не повертаючи у минуле. Ось таким є її не простий життєвий шлях до вічності. Таке воно є - життя.
Чомусь почуваю себе річкою, серед потоку щоденного буття…
Лю…
03.04.2016
Дякую усім, кому стало терпіння прочитати мою маленьку розповідь поєднання людського життя та річки. Безмежно вдячна тим, кому ця розповідь сподобалось.
Гарно!Бурхливо! 
