Будиночок на ганку покосився,
руйнує його невблаганний час,
та тільки мальви у садку
вже вистояли не одну біду.
Продовжують свій рід,
попід тином рокам вослід.
Самі сіються, самі й відмирають,
хлопотів не завдають,
лише все навкруги прикрашають,
пісеньку свою до сонця співають.
Ніби стражі, зростом під два метри,
чаклують,вкрашені цвітом
різнобарвних розцвічень.
Любо, дивуюся красі
казкової стіни
з біло-розово-красно-пурпурних свіч.
Кожного літечка дарують нам свій наряд.
Кожного ранку росою зустрічають,
голову паморочать.
Їх радості корюся,ціную цей подих,
вдихаю їх запах,шаленію від незрівненного цвіту,
покинув мене нарешті життєвий страх,
попала в їх полон ніби птах.
