Чи знаєш ти,яка душа в поета?
Щодня як у агонії горить.
Летять слова, мов стріли з арбалета,
І щось болить, глибоко десь болить.
Нестримна бур'я, що нічим не зупинити,
Словами окриляє,а може й словом вбити....
Підносить в небеса,і падає на землю,
І вміє так по-справжньому любити.
Чи знаєш ти, яка душа в поета?
Папір, перо, це все його життя.
В слова складає біль, у трафарети,
Не дивиться ніколи в майбуття.
Гострі слова, летять шалені стріли,
Коли болить поранена душа...
І руки над папером затремтіли,
Та він мовчить,навколо тишина.
Чи знаєш ти, яка душа в поета?
Ніколи не дістатися до дна.
І це не кожен зможе зрозуміти,
Чому уста сміюся? А на очах сльза.
Як карма, як прокляття неминуче,
Він біль свій виливає у рядки.
Душа поета-озеро дрімуче,
Глибини, що незвідані людьми...
Чи знаєш ти, яка душа в поета?
Чому так часто просто він мовчить?
Чому летять ці стріли з арбалета?
Що можуть обминути,або вбить...
НАДІЯ КИШЕНЯ 30.03.2016.