Дайте мені три кілограми вітражних фарб
(Більше немає сенсу, бо подумають, ніби на продаж).
А я не знаю, як пишеться слово "бізнес".
Я в дитинстві мріяла бути художником, тому в хаті суто художній тарарамчик.
Що малюватиму? Та пес його відає...
От тому-то я й купила фарби - щоб уже точно розпочати.
Я в дитинстві мріяла... Треба мрії назад з дупи витягувати,
Хоч це так важко, бо їх же хтось інший туди засовував...
О!
Малюватиму день.
День, який замовляла не я.
(Якщо чесно, його ніхто не замовляв, і я надолужую пензлем).
Хтось мені казав (24 роки тому), ніби я лівша.
Щось у цьому є, бо права рука кіпішує.
Вінсенте, ану, відгукнись - чи вправно я веду лінію?
Що скажеш, товаришу Моне - чи не занадто червоно в центрі?
А втім, ну його в пекло, той пензель, і хай горить там
Синім-пресинім полум'ям сусідського газу,
А я буду малювати, як це прийнято, власним тілом,
І целюліт лишатиме на склі рельєфні обриси соняшника.
Едгарчику, я розумію - ти б ніколи не дав мені премії,
Але я на твою думку бризкала з пульверизатора власної гідності.
День, який замовляла не я,
Лишається на шибках невимитих,
Може, не такий патріотичний, як був у Глущенка,
Може, не такий патріархальний, як у пана Пікассо,
Та зате мою руку вже не мучить совість,
Та й продавець фарб задоволений - давно вже не мав такого виторгу.
Може, й правда, ну його - і мрії на законне місце,
Але вони розрослися, розбуялися маками-чорнобривцями,
Вони розпашіли, як нагріті під пресом хот-доги,
І їх уже так просто не засунеш до законного сховку.
І я таки не буду їх сунути (хай вже вибачить пан Треккані),
Я буду малювати день, про який ви всі скажете "бяка".
А потім ви повчатимете, що таких кораблів не буває.
Звісно, не буває, бо я їх малювала для себе.
ID:
668786
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 28.05.2016 00:59:54
© дата внесення змiн: 28.05.2016 00:59:54
автор: Олександра Малаш
Вкажіть причину вашої скарги
|