А соловей вже не щебече, не стигне зоряна ожина. .
Та соловей вже не щебече,
не стигне зоряна ожина.
Вона сидить все кожен вечір,
немов та ранняя пташина.
Вона не знає все, й куди
та поведе її дорога.
Ти зупинись і не спіши,
та залиши у серці Бога.
А соловей ще не щебече,
не встигне зоряна ожина.
Вона сидить вже кожен вечір,
Вона сидить вже кожен вечір,
і міцно стиснувши плечима.
І забирає свої речі,
назад стежини вже немає.
Та зачиняє дім надвечір,
та зачиняє дім надвечір,
а ключ лишає під дверима.
