В мегаполісі ясної ночі
Підійнятись до неба зорею,
Пам'ятаючи погляд в очі -
Я назавжди залишусь твоєю.
Відчиняючи двері навстіж,
Споглядаючи в майбуття,
Підійматися скрізь босоніж,
Бо назад вже нема вороття.
Забуваючи вічні образи,
Називаючи втіхой своєю,
Лиш тобі говорити фрази:
"Я назавжди залишусь твоєю".
І щоденно, щоночі, щоранку,
Погляд твій на собі ловити.
Ніжно так й до останку -
"Я люблю тебе" - говорити.
чуттєво!
