Волинь. Село.
Є місце де ми всі, і ненароджені зустрілись
Над озером лиш білий лебідь розрізав туман,
Ліс, солов*ї, зірки жарівками світились
І кожен був душі своєї капітан.
Місто.
Смердюча суєта усе заполонила
За усмішкою пустота сховалась,
Байдужа натовпу одна людина
Без зморшок лише очі, пам*ята як цілувалась.
Телевізор.
На пальцях мозолі від кнопок,
На мізках мозоль від брехні,
Тупіємо браття, тупієм
Від чарки, трави і TV.
Французька страва на АЗС.
Сосиска в булці, мов рожевий пеніс в тісті,
Булонський хот? Норманський дог?
Ні окко і не зуб не мають того їсти
А «провансаль» додали б краще в пиріжок.
Пори року.
Весна шаліючи прорвала всі кордони,
Скропила цвітом яблуневий сад,
Оркестр струмків зачав, і всі ворони
Весні співали оду не зглядаючись назад.
Полудень від світанку до закату
Очі в спеці, мов круте яйце
Як хтось із неба відкрутив би воду
То коник в краплю літа одягнув себе.
Без диму полум*я буває восени
Багрене листя червить зеленість сосен.
Лише один солодкий запах гіркоти
Принесших осінь квітів – хризантем.
І знову за вікном стерильна білизна
Вода під лід сховалась – так тепліше,
Микола, Новий рік, просипана кутя
І знов спочатку можна зачинати вірші.
Домашнє.
Коту віддала все своє тепло
Мене самого залишила спати,
Та хоч би дмухала в чотири лапи
Котом не стану все одно.
Стою один на самоті, як палець,
Довкола в житі цвіте мак.
Комусь із того буде радість,
Як перетворюсь у правдивий фак.
