Не кожен день, не кожну ніч,
Душа вже збилася з рахунку,
Коли тримаєшся за руку,
Та ця рука зникає вмить.
У грудях знову щось болить,
Рішуче терпиш власну муку,
Мовчиш, забувши про розлуку,
Десь там, твоя любов вже спить.
Укутаєш себе у покривало.
Ніч непроглядна за вікном,
Твої думки у боротьбі зі сном,
Якого так катастрофічно мало.
Холодні руки, не зігріти їх ніяк.
Зроби можливим неможливе,
Серед непотребу ти виділиш важливе,
А в почуттях той самий запитальний знак.
Ця ніч мине, за нею ще одна,
Очей знайомих буде зустріч
І почуттів незрозуміла суміш,
Яку глушитимеш бокалами вина.
На ранок ти підійдеш до вікна,
Поглянеш на самотнє ліжко,
В якому він будив тебе так ніжно,
А потім ти залишилась сама.
Нашвидкоруч одягнешся вільніше,
Ухопиш вчора зібраний рюкзак,
Через годину відлітає твій літак,
І не важливо, що було раніше.
Забудеш все, що тут тримало,
Зачинеш спогади у закутках душі,
Тривалий шлях приводить до межі,
Цього життя тобі уже замало...
16/05/16
