Жінка…напівплоскогруда ікона,
Мужу на капище плід свого лона,
Звикла до шпильки, до голки, гормонів,
Протизаплідним гидує життям.
Храм її тіла й душі
Вже не храм.
Скіфка, що кістки нема в молоці,
Бита коханням сто раз по лиці.
В сонці купається, ніби погани,
За чоловіком лягає в кургани,
Насипи денних мігренних проблем.
Щем за минулим їй трусить колінка,
Жінка, як жінка,без німба, з гріхами,
Кухар і прачка, повія і дама,
Жінка небесна -
приземлено мріє.
Втомлена ерами терапії.
З’єднана з пам’яттю пуповиною,
Із ненародженою дитиною.
Крутить до ранку гидкі голубці,
Поки на серці ятряться рубці.
Жінка…напівплоскогруда ікона,
Мужу на капище плід свого лона,
Звикла до шпильки, до голки, гормонів,
Протизаплідним гидує життям.
