**
"Післясовковим"
Скажений Світ, жебрачка воля
Де легковірні воду п’ють –
Чи в них така невтішна доля? –
З криниць, в які ж самі плюють
Завзято мчались в нікуди
П'ятнадцять смертників-вагонів
Серпи, колосся і зірки
Співдружність існування клонів
Цвіла яскраво мішура
Із гасел, крейди, дерматину
Лунало: Слава! Мир! Ура!
І вдосталь бруду і бензину…
Та потяг той скотився в яр
І глиняний колос розбився
Останній кормчий мов фіґляр
Побіг у світ і заблудився.
Щосили вдарили в набат
І розійшлись брати шляхами
І повилазили кум-сват
І продали все з потрухами
І ось блукаємо вночі
У пошуках нового щастя
Жадали мед та калачі
Пристало ж горе призволяще
Не так нам бачилося все:
пісень співали, гомоніли
Що прийде лицар і спасе
І сірих визволить з могили
А підібрала доля зла
І обірвала білі крила
Роззуті злиднями до тла
Згасають мрії, гине сила
Дзвенять на сході ланцюги –
Російський брат іде війною
Свою свободу віддали
І тягнуть зашморг за собою
Скажений Світ, жебрачка воля
Де легковірні воду п’ють –
Чи в них така невтішна доля? –
З криниць, в які ж самі плюють. 090616