**
"Нувориш-Нерон"
Що вам невдячним сірим… люди?
Скотів розбещена юрба!
Крадете, п’єте, б’єте в груди
А потім торба жебрака!
Холопів відданих не стало
З кого обрати? – підлі всі
Нерона слава не пристала? –
Що розцвіла в густій красі
Служниці-доньки вам не милі? –
Ці музи лагідні, прості…
Нікчемні бездарі, як сміли
Назвати стервом їх? Пусті,
Брехливі, бісові нащадки
Чому не славите митця?
Чому ревете до лампадки? –
Скрутила заздрість мов змія?
Навкруг потворні лицеміри
Свиняче стадо у багні
Нема покори в вас і віри
Нема підлесливості – пси!
І все таке, і всіх згадає
Одарить брудом задарма
Собою сонечко затьмарить
І любо просить до ярма…
*
О, певна річ, ти маєш слово
Ти маєш думку, маєш хист
Усіх нас маєш… і чудово
Цькуєш у гриву і у хвіст
Взірець потужний правосуддя
Персона мудра, аж свята
Талановите словоблуддя
Митець шаленства, жереб зла
Завжди бажаєш перемоги
Хай за тобою прах і цвіль
І гідні тільки ті дороги
Яких твоя торкнулась тінь
Десь, за межею самодурства
З вінцем і різкою в руці
За мить ганьби, за крок банкрутства
Де всі невизнані творці. 140616
