Їм не судилось разом жити:
двом ангелам, які летіли водночас,
йому не довелось доньку ростити,
їй із роботи зустрічать щораз.
Душі одна до одної назустріч:
на землю та із землі до небес,
лиш на коротку мить зустрілись
і не губили їм призначених адрес.
Летіла батькова душа до неба:
він у в бою загинув на землі,
донька народжуватись буде
і жити на землі потрібно їй.
У кожної свій шлях, своя година
і час, та розминутися судилось їм,
побачив батько ангелом дитину,
що жити починала на землі.
Доньку йому вже не ростити,
не підкидати вгору, банти не в’язать
і вже не поведе її у школу,
благословити до вінця не прийде час.
Скільки щасливих у житті моментів
пошматували ножиці війни,
палало вогнище із мрій, надій і щастя,
і далі ангел полетів до висоти.
А якби не війна, могли би жити
щасливо довгі роки на землі,
родину і свій край любити,
не знати лиха їм усім.
Уже він відлетів від пекла,
що по землі його несло:
тепер він буде звідки і здалека
дивитись, як його дитя росло.
Дивитися йому і оберігати:
нехай здоровою й щасливою росте,
їм не судилось разом жити,
але з небес доньку і Україну береже!
05.2016.
Фотографія із інтернету.
