злітають вгору руки-крила
ніч струменіє шовком кіс
велична лебідь полонила
всіх глядачів ще з-за куліс
перехопило подих в грудях
всі погляди на ній одній
вона з’являється на людях
й долонь здіймає буревій
і кожен вигин навіть мармур
не смів би оспівать в віках
лиш в поглядах вона. все марно
не осквернить її рука
дощ не посміє замочити
ба, навіть вітер - й той у ніг
лише б побачити, й прожити
лишивши спогади для втіх
лише б побачити, й пізнати
як виграває шовком кіс
жіночої апостол влади
сповнений таїни Улліс...
