Літо вишкребе тебе всю
Аж до самого дна,
І після того почнуться дощі,
Свіжі, мов льон,
І цей хлопчик з кулею в животі
І серцем таким великим,
Що стало б на два,
Розповість тобі про любов.
Говоритиме незнайомі слова,
Прості, або найкоротші з усіх
Відомих,
Що насправді по смерті
Не залишається
Навіть втоми,
І тільки пам'яті
Переспіла озимина,
І темна тягуча лють,
Що заплітається у волоссі –
Все залишається із тобою,
Як недоладні обов’язки,
І такі ж недоладні
Права.
А ти, моя вартова,
Із батальйону нічної піхоти,
Із літнього мору,
Любити тебе для того,
Щоби хоча б померти
З тобою -
І тільки так маючи
Змогу вибратись
Звідси:
Спочатку нас всіх убиває
Тиша,
І тільки по тому
Відстань.
