до вірша: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675477
ну ось і все. скінчилося твоє дитинство. чомусь важко усвідомлювати це тоді, коли ти стоїш коло дзеркала. в прекрасній весільній сукні. поки без фати, її одягнуть останньою. як клеймо на голову.
ще одне клеймо на твоєму маленькому пальчику. в 4 карати. та хіба кохання купиш діамантами?
якщо чесно, в цій безглуздій весільній сукні ти схожа на торт. або розтале морозиво. на твою тендітну фігуру треба щось коротке і красиве. вишукане....
довгі, накручені локони звисали як дохлі щурі між складками сатину і шовку. перлинки, блискітки, найдорожче мереживо.... під вечір ти загнешся від цієї величі. і так буде до самого кінця твого маленького життя.
вибач. уже не твого. ЙОГО. бо ти належиш ЙОМУ.
він тихо підкрадався з-заду. одягнув тобі на шию діамантове кольє. прошепотів, що ти прекрасна. ну так. діаманти навіть мавпу зроблять принцесою. хоч тобі вони ні до чого. ти чарівна в простенькій сукні і розпущеним волоссям. з усмішкою і ледь підмальованими густими віями, що роблять твій погляд таємничим і величним. ось вона - ти. а не ця папуга, що стоїть перед дзеркалом.
ти відвернулася.
ти скривилася, коли тобі на голову одягли діадему і прикріпили до неї фату.
ти гидливо відвернулася, коли тобі у руки подали букет з не менш строкатими квітами.
він взяв тебе за руку і повів під весільний марш. тобі ж він здався похоронним.
жарко. корсет не дає дихати. люди перешіптуються. ти стоїш перед вівтарем і стримуєш сльози. мама докірливо опускає очі. ну ясно.
вдих " у горі і в радості...."
видих " у багатстві і бідності..."
господи, за що? що ти зробила не так?
тебе навіть не запитали, чи ти хочеш цього.
"оголошую вас чоловіком і дружиною можете поцілувати наречену"
всі почали плескати. він підняв твоє підборіддя і нагло поцілував.
так темно
так порожньо
так важко дихати
і тільки бридкий голос над вухом:" тепер ти моя навіки...."
