Отак прийду, щоб знов зустріти
Свої приховані глибокі почуття
Отак я сяду і буду гледіти
У вічі небу до самого забуття
Вже ліхтарі про ніч шептали
І темрява змінила світло дня
Вже лавочки людей повідпускали
А я не хочу. Тут моє життя.
Тут тихо і немає болю
І спогади про тебе вирина
Як разом, ще не вірячи у долю
Сміялись щиро, тепло засина.
І хто сказав, що так неправильно?
Що серце має певні правила?
Не варто думати чи правильно
І що душа обох колись злукавила.
Все не надихаюсь у парку чарами
І не надумаюсь, не відпущу
І мріями лечу під хмарами
Назавжди. Я тебе люблю.
