Знаєш, я спати сьогодні не ляжу.
Буду вдихати я пахощі ночі.
Місяцю все що на серці розкажу,
Всі таємниці нехитрі, жіночі.
Потім почну я дивитись на зірку,
Ту що отримала у подарунок.
Зовсім новеньку, бо має ще бірку,
З пафосним написом: "вищий гатунок".
Сад у пітьмі - дивини ціла скринька,
Обриси, тіні та звуки чарівні.
Стану у нім я тихенько, навшпиньки,
Не заважати щоб ночі - царівні.
Тільки почувши твої легкі кроки,
Вже милуватись не стану пейзажем.
Бо запалають вогнем мої щоки,
От тоді разом ми спати... не ляжем...
Гарний вiрш, Iрин Ка. Дуже цiкавий сюжет, оригiнально розгортаються подii. Чомусь згадалася пiсня росiйського гурту "Рондо":
Ночь, прожитых дней вуаль
Ночь, грешной души печаль
Ночь, прошлое гонит прочь
В ночь, в темную ночь.
Тiльки от у останньому рядку слово "ми" якось не зовсiм звучить, може вам його замiнити на "й" - "Ось тодi разом й спати не ляжем".
Ірин Ка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Дмитре за відгук, тільки от займенник "ми" в останньому рядку то противага "Я" в першому. Особлива вдячність за нагадування про групу "Рондо", мені подобається їх творчість. Завжди Вам рада!
Дуже цiкавий сюжет, оригiнально розгортаються подii. Чомусь згадалася пiсня росiйського гурту "Рондо":
