|
Так от. В Новоазовську не було ДНР. Від Азовського моря і до Амвросіївки вздовж кордону це була не окупована наша земля. 25-го серпня ворог тупо перейшов кордон з боку Росії і пішов на Новоазовськ. Чіткого наказу про подальші дії ми не отримали. Командування було в роздумах, хоча сто разів було ясно, хто з нами воює і як, - за цей час вже давно стало все зрозуміло. На нас пер москаль. Хай не на пряму, не своїми регулярними силами, але кадирівці, ряжені козачки та замальовані російські знаки на танках та іншій броні це виказували. Та й де в ДНР раптом взялося стільки техніки ще й після піврічних бойових дій, які для нас були в основному успішними? Чіткої лінії оборони не було, тому ми чекали удару з будь-якого напрямку. Розвідка докладала, що колона бронетехніки від російського кордону ближче до Донецька, вирушила в нашому напрямку. Біля Іловайська вже утворився «котел». Виднілася «перспективка» і нам бути відрізаними ворогом від Маріуполя по лінії Лужки-Тельманове-Володарське при потужному ударі.
То ж, 25-го серпня ми відступали. Вранці з кордону на Щербак та Маркіно повним ходом вломилася колона сепарів. Десь під Маркіним наша група Махна зайняла позиції на якійсь висотці на роздоріжжі роздовбаних шляхів. Всі інші групи розпорошилися по полям, контролювати пересування ворожих підрозділів. Спека стояла неймовірна, хоча було якось не до неї. Але техніка не витримувала, закипала. Все ламалось. Зараз, дивлячись по тєліку на нові зразки озброєння, я думаю – а де ж воно то всьо було раніше? Тоді, в розпал наших «сафарі» по степах Новоазовщини, у ЗСУшників закипів ГАЗ-66, став як вкопаний. Ми були на прикритті, і займали лінію оборони вздовж траси Новоазовськ – Маріуполь, яку лишати до відходу всієї техніки було просто не можна. Залягли в лісопосадці і чекали на ворога. Здалеку чутно були постріли та видно розриви ворожих мін. По того ГАЗона приїхав БРДМ, щоб відтягти його, але сам закипів. Екіпаж матюкався, потім під’їхав ще один, цього разу БТР, все перевантажили до нього, зачепили проклятий «бардачок» та потихеньку рушили.
Відходили «каскадом». Перша лінія оборони йшла за другу, друга – за третю і так далі. Це я знав ще з армії. Зрозуміло, що ворог не йтиме в повен зріст з автоматами наперевіс, як в радянському фільмі «Освобождєніє». Головне було утримувати головну дорогу – і важливі від неї розгалуження. За якимось селом, біля БТРа і хлопців ЗСУ ми спішились, розтягнулись по лісосмузі і залягли, чекаючи команди. Махно розклав причандалля до РПГ, я прикручував запали, подав готові заряди. Махно вставив заряд, клацнуло. Десь поряд були Джексон і як завжди веселий, Укроп. Далі займали позиції група Рафа, Пєсєц, Дімон з Бауною. Десь у полях попереду були групи Вожатого, Кепа, Саїда. Ми перевіряли б/к, ВОГи, запаси води. На дорозі, трохи осторонь, стояв той БРДМ, з нього щось парувало і диміло. Екіпаж щось намагався поремонтувати в 45-градусну спеку, хлопці лаялися і курили цигарку за цигаркою. Вдалині лупало, щось диміло. Лісосмуга проходила вздовж якогось хутора. Нас побачили люди, стали виходити, загавкав собака. Хтось з наших почав цикати, казати, щоб ішли назад, в двори, бо небезпечно. Якийсь дід почав розмовляти з водієм – цивільним. «Када вайна кончіца?». Його баба була україномовна і видно, патріотка, бо винесла нам сала та хліба, молока, питала, чим ще вгостить. Я з Махном та Джексоном одразу відмовлялись, а потім нічого, взяли трохи. Одразу було трохи стрьомно, бо був випадок з отруєною їжею на блокпосту на виїзді з Маріка. Але цього разу начебто все обійшлося. Трохи згодом з боку кордону здійнялася стрілянина, чути було, як гепає щось крупнокаліберне. Примчала розвідка. Хлопці пригнались десь аж з-під Тельманового. Бачили сильну колону сепарів. Група Вожатого погнала в ту сторону. ЗСУшники нарешті підчепили клятий «бардак» до БТРа та поволочили його в сторону Маріка. Ми трохи пройшли вперед на більш вигідні позиції і залягли на пагорбку. Руху ніякого не було. Око «замилилось» від постійного вдивляння в бінокль. Тому передавали його один одному для спостереження. Надійшла команда по телефону відходити в бік Новоазовська, де вже займали позиції деякі наші групи. Траса так і була пуста, де-не-де проїжджала якась цивільна автівка. Тут Махно каже, що за кущами в лісосмузі мало не навпроти нас, трохи лівіше, якась група озброєних людей, спостерігає за нами в бінокль. Точно, дав бінокля Укропу, Яріку, потім мені. Двоє у військовій формі, здається в «натівках» стояли біля «Газелі», замаскованої трохи осторонь, без наших впізнавальних жовтих повязок. Ми точно знали, що там наших не має бути. Зняли запобіжники, відстань була метрів триста-чотириста. Махно взяв гранатомета, Укроп заряджав ВОГа. Хтось збоку не втримався і лупанув пару «одиночних» по бусіку. Укроп дивися в бінокль і коментував. Ті побігли до буса і повскакували в нього, а один почав наводити в нашу сторону щось схоже на СВД. Сепари! Ми дали залп, Махно схопив гранатомета і майже не цілячись влупив у їхню сторону. Укроп дав з ВОГа, а потім ще. Щось не долетіло, але після вибухів, автівка рухалась якось боком і щезла з поля зору за сусідньою посадкою. Джексон схопився їх наздоганяти, але Укроп осмикнув його : «Ти ж не знаєш, скільки їх ще там. То розвідка.». Ми ще трохи полежали на своїх позиціях, трохи змістившись вправо, тамуючи азарт. З нашої висотки над трасою було видно все, як на долоні. Здалеку щось диміло. Під вечір трохи оговтались. Наші командири дали команду їхати на Марік для перегрупування, поповнення запасів та приготування до глибокої оборони.
Прес-центр АТО, тоді нарешті, видавив :
"Дві ночі поспіль з російської території обстрілювали нашу прикордонну заставу у Новоазовському районі Донецької області. В результаті застава знищена повністю, є вбиті та поранені серед прикордонників і добровольців з батальйону "Дніпро-1". Очевидно, російські окупанти готують наступ на Маріуполь і Приазов'я в цілому". «26 та 27 серпня позиції сил АТО в районі Новоазовська були обстріляні з установок залпового вогню «Град».
Про це повідомив речник РНБО Андрій Лисенко.
«Помічено, що під час вибухів їх снарядів виділялася невідома речовина, яка викликала сльозогінність. За попереднім аналізом, це може бути наслідком згоряння застарілого твердого ракетного палива, яке використовується у 220 мм реактивних некерованих снарядах», - повідомив він.
«За наявним маркуванням встановлено, що вказані снаряди – 9 М 27, перебувають на озброєнні Збройних сил РФ. Це додатково підтверджується даними класифікатора Головного ракетно-артилерійського управління Міністерства оборони РФ», - наголосив Лисенко.
ID:
679272
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 21.07.2016 11:01:10
© дата внесення змiн: 21.07.2016 11:01:10
автор: kriwoy
Вкажіть причину вашої скарги
|
