Я йшов в нікуди,здавалося що прірва є в мені.
Я йшов в нікуди,роками не торкаючись землі.
Когось любив,чекав,жадав,
Ніколи злості волі не давав.
Я йшов в нікуди і тихі зграї солов'їв
Вели мене до невідомих берегів.
Мені здавалося,що я один на цілий світ,
Блукаю в темряві,вже скільки білих літ.
Я йшов в нікуди,шукаючи омріяний світанок,
Не відчуваючи примхливих забаганок.
Та тільки дощ ішов і в день, і в ніч.
Зі мною разом,пліч о пліч.
Я йшов.Я бачив все!Я чув вітри твоїх пісень.
Блукав в серцях людських пустель.
Усе було в очах моїх бажань,
Душа шукала нових запитань.
Я йшов в нікуди.Падав і вставав.
Життєві труднощі усі долав.
Я йшов в нікуди,залишивши усе тобі.
Лиш погляд твій зберіг собі.
