Присіла дочка біля тата
І обняла міцніш-міцніш:
- Куди ти їдеш, наш татусю?
- Туди, де волю здобувають,
Туди, де силу провіряють.
- Та ж і так свобідний,
І сили маєш багатезно.
- Можливо й так, маленька,
Але ж тебе потрібно захищати
Від цієї грізної напасті.
- Кому ж потрібна ця війна?
- Не нам, дитино моя,
А тим, що зверху все муштрують,
Нічого в світі не будують,
Лише для себе, та й для себе!
- Не їдь, татусю, я боюся!
- Не бійся, я вернуся;
Слова тримати я умію
А коли повернуся,
То будем разом розважатись
І в мирі разом веселитись.
6 квітня 2016р.
